Бузок цвiте навколо хати...
Високий кущ весь у квітках...
А біля нього стоїть мати...
Із посмішкою на очах...
Дивлюсь на маму...
І не можу надивитись...
І захотілось обійняти так мені...
І пригорнути як ті квіти...
Бо найдорожчої
Нема на усій землі!
Поцілувати її руки,
Якіми пестила колись мене...
Тепер радіє вона внукам...
Бо внуки, це для неї, все....
Це сенс її життя...
Яке так швидко промайнуло...
Але любов її до нас,
З роками придає нам сили!
Дорослими ми стали,
І летимо до рідноі матусі...
Щоб радість у її очах,
Побачити і знову обійнять...
Сказати теплі їй слова...
Що найдорожчої крим неї в нас нема...
І доки мати ще в нас є,
Любить її, не забувайте,
Бо як бузок,
вона колись теж, отцвіте...
Свидетельство о публикации №126051103508