Серпанок сну розсіявся поволі,
Душа звільнилась від нічних видінь.
З’явився ранок в ніжнім ореолі,
Стираючи з небес холодну тінь.
Поглянув на поля, ліси лукаво,
Причепурив рум’янцем білий світ.
Хмаринки причесав, сяйнув яскраво
І задивився на весняний цвіт.
А я спитала: “Будеш пити каву?” –
Вже турка розкошує на вогні,
Немов передчуває миті драйву
І настрою миттєвості ясні.
Мені здається, день навіє Вічність,
Вже усмішка ясніє, як роса,
Душа раптово відчуває ніжність,
Як у дитинстві, вірить в чудеса.
Ковток терпкий… За ним другий… Надії
Цей ранок у долонях приберіг…
Смак життєдайний повертає мрії…
Ранкова кава – справжній оберіг!..
Ранкова кава
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126051100319
Свидетельство о публикации №126051100319
Рецензии