Хто ж зараз знає, як вона болить,
Рідна душа отруєна коханням,
Ну досить вже казати, треба жить,
Хоч знову заступив життям за грані.
Немає сил на жаль іти вперед,
Нема бажань когось і доганяти,
Раніше був до почуттів естет,
За це і був на том хресті розпятий.
Болять долоні дуже від цвяхів,
Болять і ступні від тупих поранень,
Ну як любов зриває нам дахи,
До вівтаря підводить на заклання.
А розум все кричить , давай біжи,
Невже ти знов готов іти на жертву,
Кохання це ж насправді віражи,
І не дано тому хто серцем мертвий.
Ти вже не в змозі ніжно покахать,
На крилах підіймаясь до вершини,
А почуття це знов і знов літать,
Тим шляхом під мотиви солов'їні.
Тому і не шукай собі пригод,
Не думай про кохання як забаву,
Любов для тих хто вірить в небосвод,
І на помилку вже не має права...
11.05.2026
Нема права...
© Copyright: Евгений Приазовский, 2026
Свидетельство о публикации №126051101951
Свидетельство о публикации №126051101951
Рецензии