Прийшли часи, що полюють на людей,
Ні...ні - не ті,що затіяли війну,
Та ховаються за товщею дверей
А воїни, що йдуть крізь біль і тьму.
Вони гребуть жар чужими руками
А правда тоне в димі, тоне у брехні
І поки світ вмивається сльозами
Вони рахують вигоди свої.
А війна не питає, хто правий, хто ні,
Вона чорним крилОм накриває світи.
Та допоки любов не згасає в Душі,
Будуть жити надія і світло мети.
А десь солдат тримає небо втомлене
І тихенько мати молиться вночі.
Щоб людяність, війною не зломлена,
Ще залишилась і в серці, і в Душі.
Я знаю, світ врятують не гармати,
Не крик гучний і не чужа вина.
А ті, хто вміє серцем обіймати,
Коли над світом темрява й війна.
А війна не питає, хто правий, хто ні,
Вона чорним крилОм накриває світи.
Та допоки любов не згасає в Душі,
Будуть жити надія і світло мети.
П1сня 1 може св1т врятують не гармати
© Copyright: Мария Майор-Килиманн, 2026
Свидетельство о публикации №126051007918
Свидетельство о публикации №126051007918
Рецензии