Порожній парк, жовтневий вітер -
Скінчився літній маскарад.
Дощ змив з афіш яскравість літер.
Старий ліхтар був свідком зрад.
Тут заборонене кохання
Блукало в сонячнім вбранні.
Цвіли цілунки до світання
Солодкі, болісні, п'янкі.
Обидва знали - це недовго,
Що добігає до кінця
І день, і шал вина терпкого -
Настане час для каяття...
Таємні кроки, тихі сльози,
Дві тіні поруч — і вина.
Розрив — як лезо. Без наркозу.
І тиша після — як стіна.
Так, біль чужий вертає завжди,
Щоб обернутись на кошмар...
Так гаснуть очі й зорепади -
Про це й мовчить старий ліхтар...
Г рка тайна
© Copyright: Наталия Рыбальская, 2026
Свидетельство о публикации №126051002439
Свидетельство о публикации №126051002439
Рецензии