Вiн слухаe чужi пiснi. Меломудрагель
уважно, як ніхто, напевне.
Він зрозумілим є мені,
і зрозумілим не даремно.
Я слухаю пісні його
і чую в них — чужих відлуння.
Щось трохи додає свого,
і назбирав мелодій клуню.
Хитрун. І, нібито, не вкрав,
але насправді — підкормився...
Йому покаятись пора,
та гідності він не скорився...
Свидетельство о публикации №126050908679