На сцені…
Під приглушеним світлом…
Рояль затремтів
Від дотику
Лагідних пальців
До стомлених клавіш.
Ті звуки бриніли
Як місячне срібло
В оксамитовій
Темряві залу.
Де прихована ніжність
Трималась тендітно в повітрі…
Скриваючи дійсність
Живої надії
Пробудити чуттєвості вічність.
Під звуками Брамса -
Душа розкривалась.
В мелодії серця -
Слова заховались.
Він грав.
Вона слухала.
В залі минало життя…
У прагненні музики
Створити для них майбуття.
А третій, невидимий -
Спостерігав.
Здавалось Він знав,
Що втрачено час…
Для того, хто грав.
Для неї, що слухала
Промінь надії вже згас.
Бо він її …
… Він її мовчки кохав.
Сцена життя
© Copyright: Наталия Чайка -Зотова, 2026
Свидетельство о публикации №126050807966
Свидетельство о публикации №126050807966
Рецензии