П1сня Мар1я

Мов код із Всесвіту крізь небуття.
Марія - "кохана Богом" - ім'я.
В цьому імені небо -  тиша зірок
І світло ДушІ що веде до висот.

Марія ... імя неземної весни,
Молитва Небес серед тиші й пітьми.
У ньому є лагідність Божих ладонь,
І Світ, що народжує  віру й любов.

Пречиста Маріє - небесна зоря,
Ти людям даруєш надію щодня.
І навіть у час, коли темно в житті,
Твій образ, мов Світло веде у путі.

А у нашому класі  Марій було шість.
Їх світла любов залишилась скрізь
У кожній  світились свої вогні,
Немов зорепад в небеснім човні.

Дві просто Марії, дві - МОніки теж
МАня як те сонечко - світила  без меж.
І МОріка  - я, що несла  свій вогонь,
Наче пісню ДушІ  крізь роки і любов.

МОніка, що пішла у небесні світи,
Для нас залишилась промінням весни.
І пам'ять про неї живе на землі
У спогадах теплих, у світлій сльозі.

Минуло багато  і весен і зим
Та память шкільна не зникАє зовсім.
І ніби з Небес крізь роки і жалі
Це клас наш  єднають -  Маріі усі.

З Днем народження , Рідні нАші Марії
Хай Всесвіт дарує крила для мрії
Хай Ангели світла тримають в путі
А любов не згасає ніде у житті.

І в зорянім Небі, де тиша жива,
Нехай, мов комета палають  імена
Бо Марія -це світло, що Богом дано,
Що сильніше за час, і як вічне тепло.

Шкільні роки- як весняний розмай,
Де ім'я Марія звучало, мов рай.
Шкільні роки- як весняний розмай,
Де ім'я Марія звучало, мов рай.