Це просто життя

Світ сповнений ран,
Він буває гірким, як полин…
Шукаючи світло,
Цей трунок п’ємо ми самотньо….
Життя наше – лан
І доріг серпантин.
Що в юності гріло,
З роками зникає безвольно…

На довгій путі
Є, на жаль, і чужі міражі.
А серце чутливе
Чекає тепла, а не стужі…
Підйоми – круті
І стежки – крізь густі чагарі,
А щастя вразливе,
Його убиває байдужість.

Світ сповнений ран…
Біль образи, мов лезо ножа.
Чекаємо дива,
Бо в цій гіркоті є надія…
Лягає туман,
Та за ним бачить світло душа,
І рана щемлива
Уже не болить від безвір’я.

Година смутна
Нас кидає то вгору, то вниз.
У слово молитви
Вкладаємо всі хвилювання…
Це просто життя!
Ми у ньому – то вихор, то тиш.
Крізь бурю і зливи
Ведуть нас вперед сподівання…


Рецензии
ЭТО ПРОСТО ЖИЗНЬ…

Мы с тобой подранки в этом мире смутном,
Где цветут герани, где горчит полынь.
Юность за спиною… Вот вчера как будто,
Были наши вёсны, радость и теплынь…

Спуски и подъёмы, серпантин дорожный,
Всё преодолели, ножки так легки…
Воду из криницы пили осторожно.
Словно наше счастье, коротки глотки…

Даже пусть чужие, миражи манили,
Где любовь и слава, вихрь и тишина.
Только жизнь, конечно, не была малиной,
Сладкой и румяной, досыта, сполна…

Поутру туманы дали застилают,
Что там, за годами, не дано узнать…
Что ж, моя подружка, это жизнь такая,
Можем мы стихами раны зализать…

Е. Куприянова, 10.05.2026

Елена Куприянова 3   12.05.2026 15:15     Заявить о нарушении
Спасибо, дорогая Леночка. Превосходно!

Галина Чехута   13.05.2026 10:31   Заявить о нарушении