Місто моє
Місто моє – залишилось у сизій імлі,
Б’ється в думках, як збентежене серце землі.
В грудях живуть всі дрібниці від рік до мостів,
В пам’яті – рай пережитих оспіваних днів.
Кава і чай, теплі ранки і запах ночей,
Де б не була, я чекаю від тебе вістей.
Ти – у мені, ти живеш у надіях і снах,
Навіть тоді, коли в серці немислимий жах.
Знаєш усі і дороги, і плани мої
І стережеш у холодні безвихідні дні.
Місто моє, ти лікуєш від смутку мене,
Чую завжди енергійне, привітне плече.
Навіть тепер, у нестерпному вирі руїн,
Чую тебе і любові рятуючий дзвін.
Ти у мені – у тривогах, у смутках, вогнях…
Вдень і вночі я крокую по рідних стежках…
Місто моє, ти – утіха у світі чужім!..
Через роки сяєш зіркою в серці моїм.
Знаю, що ждеш, навіть вірші читаєш мої,
Кличеш мене у заквітчані луки й гаї…
Мiсто мое
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126050805475
Свидетельство о публикации №126050805475
Рецензии