Лишивши в ліфті аромат парфумів,
Я йду у травень – в дощ і цвіт садів.
Там небо п’є мої таємні думи
І затишно душі без зайвих слів.
Закрию парасольку кольорову
Хай вмиє дощ обличчя і думки.
Хай змиє всю напруженість нервову
І звільнить від печалі і нудьги.
Травневий дощ бажанням не нашкодить,
Я снитиму в погоду дощову
І травню прошепчу, що це – не сльози,
Це чисті краплі впали на щоку.
Не кожен біль душевний зрозуміє,
Коли у груди заповзає ніч,
А дощ – чуттєвий... Він втішати вміє,
Коли приходить у тривожні сни.
Мені здається, він шепоче: “Галю,
Не плач, ти сильна, смуток відпусти…”
Ні, я не плачу. Я в дощі ховаю
Душі своєї відчайдушний крик…
Я не плачу
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126050805460
Свидетельство о публикации №126050805460
Рецензии