Мiж крилами i травами

I
Я прийду, коли думку засипле колючий сніг,
Без шаблонних «тримайся» і гучних, порожніх фраз.
Я впущу в цей вечір спокій до твоїх ніг,
Щоб ласкою слів лікувати душу «на раз».

II
Ти дістанеш ту книгу, де б’ється твоє життя,
Де папір ще плекає світло і літній щем.
Ми почнемо гортати її до самозабуття,
Вкриваючи серце віршів золотим плащем.

III
У рядках твоїх — Мавка, що чує шепіт трави,
Та, що вірить у світло, коли навкруги пітьма.
Ти надію сховаєш у білі свої рукави,
Бо серця твого не торкнеться німа зима.

IV
Та за ніжністю Мавки криється давній гарт —
В тобі зріє Ворон, що бачить крізь час і сни.
Він знає ціну мовчанню і вартість карт,
Щоб спокій нести у долонях до весни.

V
Йдучи на світанку в холодний туман доріг,
Я книгу твою залишу як знак на столі...
Щоб знала і відала: серед мільйонів доріг —
Твоя мудрість — як компас на цій великій землі.

Епілог:

Сплелися зорі у вінок надій,
І крила ворона закрили від негоди.
Я — світло Мавки у пітьмі нічній,
Я — тихий шепіт зоряної води.