*** * *
Перші зорі в небі заблищали.
День собі пішов уже охоче.
Змовкли і птахі'в гучні
цимбали.
Готувалось все під крила
ночі.
У садку до красеня Тюльпана
Притулилася Кульбаба
близько.
Ніжно він шепнув:"Моя
кохана!-"
Й похилив голівку свою
низько.
І листочок опустив на неї.
Стало їй так затишно,
спокійно.
Мов душею огорнув своєю.
Заховав од вітру він
надійно.
Сонечко на пару цю світило.
І Кульбаба краще
розквітала.
Усміхалась милому
щасливо.
І взаємно міцно обіймала.
Так вони удвох собі й
стояли. Пелюстки' в
Тюльпана облетіли...
Сивою кохана уже стала...
Сумували разом і раділи...
"Що він в ній знайшов?!"-
всіх дивувало.
Заздрили довкола дуже
квіти.
А Любов красу не вибирала.
Просто так кохати треба
вміти!
***. ***. ***.
Людмила К.- В.
7.5.26
*****
Така вона, любов...
© Copyright: Людмила Калашникова -Варавко, 2026
Свидетельство о публикации №126050704487
Свидетельство о публикации №126050704487
Рецензии