Ці руки пахнуть спокоєм і хлібом,
Вони тримали всесвіт мій малий.
Коли земля тікала з-під ніг слідом,
Ти вчила кроку, щоб я був міцний.
Вони латали порвані коліна,
І шили свята з клаптиків надій.
Для мене кожна зморшка — як святиня,
Що берегла від розпачу і бід.
В них біль і втома, ночі без спочинку,
Мозолі від роботи і тривог.
Вони в біді — єдина нам підтримка,
В них діє через маму сам Господь.
Зігріють кашу, витруть гірку сльозу,
Нічого не попросять: «Лиш живи».
Вони рятують в спеку і в морози
З безодні неземної доброти.
Цілуйте руки, в молитві складені,
Допоки можуть ще вони обнять.
Бо в тих долонях, небом щирим дадених,
Живе свята і світла благодать.
Маминi руки
© Copyright: Кударенко Елена, 2026
Свидетельство о публикации №126050602269
Свидетельство о публикации №126050602269
Рецензии