Не ходіть у самотність мою,
Не чіпайте, як скельце розбите.
Там я спогад щемливий таю
І джерельце натхнення іскристе.
Там знайоме маленьке дівча
І дитинства омріяний берег.
Там – душа, як стежина гірська
І роками поранене серце.
Там – омита дощами весна,
Фантастичні утішливі мрії,
Що порвались, немовби струна,
Залишивши лиш біль безнадії.
Там думки, як спинити цей щем,
Як заштопати болісні рани
І не впасти у вирі проблем
В ілюзорні надії і плани…
Сум’яття і жагу не будіть
І не рвіть сподівання у клоччя…
У самотність мою не ходіть!
Там роки підсумовує доля…
Не ходiть у самотнiсть мою
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126050601408
Свидетельство о публикации №126050601408
Рецензии