Воскрешение Лазаря. Игорь Жук. перевод с украинско

Встань, Лазаре, встань! Я у смерти тебя забираю
Душа возвращается в тело легонько, как дым.
Встань, Лазаре, встань! Ты уже подходил к двери Рая --
Придется вернуться, коль ад без тебя всем родным...

Встань, Лазаре, встань! Гряди вон! Я тебя призываю,
Ещё потащи по земле этой грешной  шлею. 
Семье поклонись, ведь для них это счастье, ты знаешь.
Земную лишь жизнь - Я тебе так немного даю...

Стань, Лазаре, чудом - ведь людям так хочется чуда,
Привычны им кары - потопы, чума, войны, кровь...
Будь счастлив, живи, послужи ещё  Божьему люду,
Где вырвано жало у смерти, там встретимся вновь.
               
Встань, Лазаре, встань! Размотайте его, иудеи,
При встрече друг друга приветствуйте: "Лазарь воскрес!.."
Я смерть победил, но мы скоро помиримся с нею -
И Я величайшее ей поручу из чудес.

На площади пыль улеглась, скоро вечер настанет,
Кто молится, кто-то тихонько смотал полотно. -
А ветер уж пахнет оливами из Гефсимани
И тёсаным деревом - запах забытый давно...

Расходятся люди, открылась к бессмертью дорога;               
Несущему Свет уже нету дороги назад.
Иди, друг, иди! Тридцать лет прославлять тебе Бога...               
Иуда готовит кошель... Тридцать сиклей звенят...

                Оригинал.
ВОСКРЕСІННЯ ЛАЗАРЯ

Встань, Лазарю, встань! Я у смерті тебе забираю
Душа повертається в тіло легенько, як дим.
Встань, Лазарю, встань! Ти вже був на дорозі до раю –
Та що ж, коли пекло без тебе найближчим твоїм...

Встань, Лазарю, встань! То не щастя – то просто потреба
Ще трохи по грішній землі потягнути шлею.
Йди, сестрам своїм поклонися. Ще встигнеш до неба;
Я тільки життя – я тобі небагато даю...

Побудь трошки дивом – бо людям так хочеться дива,
Бо кари їм звичні, що рік – то потоп, то чума...
Встань, Лазарю, встань, і живи собі довго й щасливо –
Аж поки не стрінемось там, де вже смерті нема.

Встань, Лазарю, встань! Розмотайте його, іудеї,
І вже по-новому вітайтеся: “Лазар воскрес!..”
Я смерть переміг, але скоро помирюся з нею –
Я маю ще їй доручити останнє з чудес.

Розходиться курява... Тане юрба на майдані,
Хтось молиться в небо, хтось нишком змотав полотно, –
А вітер вже пахне оливами із Гефсимані
І тесаним деревом – запах, забутий давно...

Кінчається стежка, бо має початись дорога;
Хто світло несе – не спіткнеться, пройде до кінця.
Йди, Лазарю, йди; тридцять літ тобі славити Бога...
Дзвенять тридцять шекелів... Юда пошив гаманця...