Небо в барвах ніжних незабудок,
В штапельному одягу ліси.
Сонце з вітром сіють, як рятунок,
Запахів медові голоси.
Ранок світлом росяним іскриться,
Стелить на полянах килимки.
Човен на воді гойдає хвиля,
Нібито запрошує пливти.
Мов дитя, душа гріха не знає,
Дивиться натхненно в глибину.
Вечір потихеньку замовкає,
Чути тільки скрипи комишу.
Всюди благотворний запах м’яти…
Ми з тобою разом, як завжди,
Хочеться, як в юності, кохати,
Плавати у небі, як хмарки…
Спогадів чуттєві каравели
Погляди малюють і слова…
Падають зірки, неначе перли,
Тиші вторить радісна душа…
Радiсна душа
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126050502379
Свидетельство о публикации №126050502379
Рецензии