Бажаю бути далі від людей,
Де солов'ї співають й тиша.
Де на друзках юності моєї
Ще не стерлись імена колишніх.
Нема там і чужинців, що несуть нам зло
Не разуваючись у душу, як в трактир...
Де не стався у житті надлом
Й було надійне таке слово "Мир"...
Але вже заросла травою стежка
І новий треба вигадать маршрут,
Щоб ненавість, яка сліпа безмежно
Не розчавила тих, хто бродить тут.
Хто хоче в цій імлі іще світити,
Не сдавшись гніву у полон, як більшість
Буть в колі прагнущих до страти,
Але помилувати - це магічне.
Та скрізь проклятий гул із всіх вікон,
Почути, як щебече соловей.
Мені здається, мабуть в небі він
З недавніх пір подалі від людей...
Бажаю перевод стихов Самариной И
© Copyright: Татьяна Маркова 3, 2026
Свидетельство о публикации №126050408860
Свидетельство о публикации №126050408860
Рецензии
