Нерви від думок – дроти без захисту,
Дотик струмом б’є по стінках вен.
Навіть біль чужий лишає затишку,
Серце обпікає, як мартен.
Холодом війна в душі відлунює,
Відчай не знаходить теплих слів,
Сенси стерлись, світ глухий засмучує,
Губить розум безпорадний гнів.
П’ятий рік живу, чогось чекаючи!
Роздуми спустошує зима…
Падаю, коліна в кров збиваючи,
Тільки неба синь – всякчас німа…
Ранок мій тривогами забарвлений,
Вечір віє смутком звідусіль…
Я на світ дивлюсь, як птах поранений,
Вчуся жити, попри страх і біль…
Живу, як поранений птах
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126050405168
Свидетельство о публикации №126050405168
Рецензии