Знов звуки слахав мовчанки німі
бо час дрімоти діє в атмосфері,
я рим не підбирав-вони самі
миттєво оживали на папері.
У час нічний,коли всі люди сплять,
як біль терзає ноги мов медуза,
коли зірки іскряться і горять
відвідує мене лірична муза.
Коли печаль і смуток на душі
опівночі,хоч звук сирени чую,
то все одно пишу нові вірші
так біль свою я римами тамую.
Не прислухаюсь до виття сирен,
нотую у блокнот рядочків рими,
просвічую їх кожну,мов рентген
і до світання ворожу над ними.
До лементу сирен Чубенко звик,
не полохливий,як дружина Люся,
напевно я,як батько мій лісник,
бо вже в житті нічого не боюся.
травень 2026
О.Чубенко-Карпусь.
Про л ричн сть
© Copyright: Чубенко Саня Карпусь, 2026
Свидетельство о публикации №126050403058
Свидетельство о публикации №126050403058
Рецензии