Весня́ний вечір осідає,
Даруючи пташині співи.
І вітерцем тихенько грає,
Колишучи духмяні ниви.
Темніє мляво небо, смеркне.
Скотилось сонечко за обрій.
Стирає нічка наче пензлем
Барвистості весня́ний розквіт.
А круглий місяць як та пляма
Зависне зверхньо жовтим диском
І відіб'ється тінню в ямах,
Ховаючись між чимось нишком.
Проскаче нічка мов отара.
І знову ранок, розвидні́є.
І пташки в лісі незабаром
Зацвірінчать, хоч ледь сіріє.
Настане день як і годиться.
Весна не гаючи розквітне.
Бува, заблискає грімни́ця,
І дощик зашумить та стихне...
А потім знову вечір сяде...
І так по колу аж до віку...
То з волі Божої нам да́не
Аби цінили вічність Світу.
То з волi Божоi нам дане...
© Copyright: Любовь Переверзева 3, 2026
Свидетельство о публикации №126050400126
Свидетельство о публикации №126050400126
Рецензии