«Кава давно охолола.
Місто засинає.
Телефон залишається темним,
але в цій тиші більше немає болю.
Тільки спокій, солоний присмак моря
і чиста, вільна від фальшивих масок душа»
*****
В моє вікно кричить вогнями місто,
Холоне кава в чашці на столі.
Твій телефон мовчить... Так сухо й чисто
Малює пустка профіль твій в імлі.
Ти знов «в мережі». Я ревную сліпо,
Ховаючи образу в глибині.
Я підіймала твій обман до неба,
Та ти розбив мої ясні вогні.
Я самотужки вигадала казку,
Де ти був ніжним, тільки для мене...
Зірвавши цю фальшиву, гарну маску,
Я розумію: все було пусте.
Шумить прибій, здіймає хвилі вище,
Він змиє слід, що ми лишили вдвох.
Ми зберегти цю казку були не в силі,
Вогонь кохання в бурях геть заглох.
Малює місто тіні на стіні,
Ілюзій попіл на морському дні.
І в цій гіркій, холодній глибині
Згасає серце у нічнім вогні.
Фальшивка
© Copyright: Кударенко Елена, 2026
Свидетельство о публикации №126050206174
Свидетельство о публикации №126050206174
Рецензии
