Прослалась стежка споришами,
духмяно пахнуть чебреці.
А я спішу додому - мамі
несу ці квіти у руці.
Розквітли мальви попід тином.
захочу - вишень тут нарву.
Я йду собі, іще дитина,
мені так добре, як в раю.
Понад дорогою тополі,
над ними - неба голубінь.
Що буде, як складеться доля? -
Я ще й не думала тоді.
Спішу сюди води напитись,
хоч інша я, давно не та.
Хлюпоче джерело в криниці,
а в хаті пустка, самота.
Прослалась стежка споришами
© Copyright: Елена Войнаровская, 2026
Свидетельство о публикации №126050205963
Свидетельство о публикации №126050205963
Рецензии