Мости надii

«Коли між нами відстань і дим війни,
нас тримає лише віра.
Це історія про кохання,
яке здатне розірвати безодню ночі
та дочекатися своєї весни.
Навіть у найтемніші часи
наші мости залишаються нерозведеними...
    


**********




»Колись-колись палали мирні зорі,
Горіли ясно у нічній імлі.
Блукає серце у безодні ночі,
Зігрій його, розвій мої жалі.

Лети, лети, мій білий-білий бусле,
Ту довгу відстань швидше подолай.
Вже на горі весна з бруньок проснулась,
Прийшла моя смерека в рідний край!

Туманні ночі... Місто знов не спить.
Той листопад — розбита давня мрія.
Дим застилає сни мої на мить...
Прийди у них, ти — вся моя надія.

Іди до мене, йди до мого серця,
Ще не розведені у нас мости!
Воно для тебе палко, стрімко б'ється,
Моя голубко, крізь війну лети.

Лети на голос, що в гаю лунає,
Туман розвій і розчини печаль.
Я обійму — тривога вмить минає,
Лети, голубко, у весняну даль!