Зі Сходу повіяло чимось важким і недобрим.
Затьмарилось небо, торкнувшись землі на світанку.
Минуле сховалось за ночі майбутньої обрій
і вкрило незорану землю холодним серпанком.
Дорога пуста, як думки у хвилини прощання.
Душа ще очікує миті небесного дива.
Пригадане вперше постало бажанням останнім
зостатися чимось, відзнятим для смерті наживо.
У сонця промінні спокусливо тануть Карпати.
Птахів повертає незнаний на практиці вирій.
Природа вдягнулась у зеленню вишиті шати,
щоб знову спочити на вересня одрі у мирі…
9 речень
© Copyright: Александр Ноцкий, 2026
Свидетельство о публикации №126050102046
Свидетельство о публикации №126050102046
Рецензии