Карамельне мереживо тиші
Та чарівність безхмарної ночі
Про кохання на вушко шепоче.
Тільки очі від цього сумніші.
І примруживши вії шовкові,
Та ховаючі спомини, сльози,
Заплітаючи ветер у коси,
Я ховаюсь у віти вербові.
І вдихаю цю ніч з ароматом
Гіркоти і зі смаком цикути.
Це омана, солодка отрута.
Та, на жаль, нам не випити разом
Її ніжність і пристрасть, і смуток
Вже ніколи, ніколи, ніколи...
А життя знов побігло по колу,
У мереживах тиші забутих...
Карамельне мереживо тишi
© Copyright: Наталия Рыбальская, 2026
Свидетельство о публикации №126043007182
Свидетельство о публикации №126043007182
Рецензии