Дивлюсь в вікно, а погляд лине вдаль.
Давно дивлюсь, давно не йду нікуди.
Долає сум, а туга і печаль
вужем холодним сповивають груди.
Але недавно трапився віщун.
Зі мною поділився він секретом,
мені сказав: "Звільнись від всіх цих дум,
все темним силам прийде рикошетом.
Я добре бачу- вже стоїть місток,
який з‘єднає скоро вас навіки,
ти йшла крізь біль насмішок і пліток,
і так, як ти, чекати треба вміти".
Дивлюсь в вікно і бачу - корабель!
На обрії з‘явилося вітрило!
І серце виривається з грудей,
назустріч поспішаю я щосили!
А навкруги усе цвіте - весна!
Земля радіє в пишному розмаї!
З вікна лунає пісня голосна,
бо хто ж змовчить, коли душа співає?
Вiтрило
© Copyright: Елена Войнаровская, 2026
Свидетельство о публикации №126043000489
Свидетельство о публикации №126043000489
Рецензии