Сум

Мій дім тепер став прихистком для суму.
Сум входить тихо, чемно і безшумно.
Завжди мовчить, я це мовчання знаю -
від нього в мене вуха  закладає.

За мною мовчки ходить по кімнатах.
Його й раніше не хотіла б знати.
Що він таке і в чому сенс і сутність?
Я відчуваю скрізь його присутність.

Бере за плечі - я від того плачу.
З ним поруч в дзеркалі себе не бачу.
Чомусь постійно заглядає в очі,
немов про щось мене спитати хоче.

Чи не про те, про що колись змовчала?
Чи зайве і різке чомусь сказала?
Я запах слів цих в сумі відчуваю -
він ними переповнений до краю.

Так листя пахне, чорне і змарніле,
бо до землі його дощем прибило,
а ще могло рости і зеленіти,
та раптом осінь увірвалась в літо.

Ношу щодня, як хрестик, сум покірно,
бо він тепер в мені, вже вріс підшкірно.
Міцне коріння зрошене сльозами,
бо сум - це те, що пережито нами.

****************************************

Большое спасибо Семёну Кацу за замечательный перевод:

Из Елены Войнаровской. Грусть
Семён Кац

Мой дом теперь—убежище для грусти,
входила тихо, дом стал слеп и глух,
негромкая, как вежливые гости,
но в тишине вдруг пропадает слух.

За мной повсюду ходит по квартире
та грусть, что раньше не могла я знать.
В чём сущность грусти в этом
бренном мире?
На что похожа и чему подстать?

Возьмёт меня за плечи—я заплачу,
с ней в зеркале себя не узнаю,
в глаза глядит, но что всё это значит?
Как будто я всё время на краю.

Я на краю отчаянья былого,
когда сказать о чём-то не смогла,
когда, напротив, вымолвила слово,
которым никого не сберегла.

Я запах слов доныне сохранила,
так листья пахнут, сбитые дождём,
и на земле лежат, черны и гнилы,
покуда осень выстужает дом.

Мне грусть моя сейчас—носильный крестик,
она мне внутривенно введена,
с ней прошлое моё во мне воскреснет,
вновь пережив былые времена.

Оригинал:http://stihi.ru/2026/05/21/6345