Дивлюсь в вікно і бачу МОРЕ,
Як хвилі б‘ються об ПРИЧАЛ,
І наші згадую розмови,
Аж до світанку ті розмови-
Ти повернутись обіцяв.
"Моя ти ЗІРОНЬКА вечірня..."-
Мені тоді ти говорив,
А я все слухала, наївна,
Тебе я слухала, наївна,
А вранці КОРАБЕЛЬ відплив.
На нас звалилося цунамі,
Були готові до звитяг,
Дев‘ятий вал боровся з нами,
КОХАННЯ, думала, між нами,
Та вдалині майнув твій СТЯГ.
Надіялась, усе ще буде,
Ти знов повернешся сюди.
Не помічала пересуди,
Про нас одні лиш пересуди
І хвилі змили всі СЛІДИ.
До порту іншого прибило
Чи ти ще й досі на мілі?
Не виглядаю я ВІТРИЛА,
Твої невидимі ВІТРИЛА,
Бо є ще й інші КОРАБЛІ.
09.03.2026 р.
Вiтрила
© Copyright: Елена Войнаровская, 2026
Свидетельство о публикации №126043002936
Свидетельство о публикации №126043002936
Рецензии