Якби я мала голос пречудовий,
співала б я тобі свої пісні.
Вони самі з‘являються, раптово,
із серця ллються звуки голосні.
А я їх всі збираю по краплині,
стараюсь в вірші по одній вплести,
та марно- розтікаються перлини,
не все можливо в строфи донести.
Уже пройшов той час, коли читав ти
мої прості рифмовані рядки,
передусім завжди спішив дізнатись
про всі тривоги, мрії і думки.
Якби ти знав, як зараз неохідно
мені почути слів шалений вир,
щоб, як колись, могла я знову гідно
давати відсіч змові темних сил.
Пробач мені за докір цей раптовий,
ти, може, вже давно про все забув.
Коли б я мала голос пречудовий,
ти хоч би так мене б тоді почув.
Якби я мала голос пречудовий...
© Copyright: Елена Войнаровская, 2026
Свидетельство о публикации №126043002835
Свидетельство о публикации №126043002835
Рецензии