тi, що цiлуються у мiшку

***
ті, що цілуються у мішку.
саме час повісити у спальні картину Магрітта.
холодно, за вікном -25, на тобі куртка й пуховик, на мені
тепла жилетка й пуховик.
згадала фільми, де на землі
починається льодовиковий період.
*** маніяк від нього відрізав, як від крижаного торта,
полуничний айсберг. чуєш шахеди?
це гарячі зубці ножів врізаються в лід.
рожевий від крові дітей,
вогняно-оливковий від  пожеж, де люди горять.
дай Боже, вибухова стружка на нас не впаде.

без електрики світ заграв злими бадьорими фарбами.
як прекрасний день, денне світло,
коли можеш розкладати на мішковині
інструменти для виживання: павербанк,
сірники для каміна, газовий балон, смартфон, турнікет.
навіщо ти його носиш? тому що рушниця в нашій стіні
або вистрілить, або ні. я не хочу ризикувати,
українців вбивають без жодних прикмет.
цікаво, чи підрахував диявол усіх людей і дітей,
які молилися за секунди до того,
як їх розірвеn *** ракета чи дрон?
нехай напише  пісюльку для мудаків в оон.
ні, Бог не винен. ти завжди захищаєш сильних.
мені нема чого заперечити, ти права. краще підемо гуляти,
поки денне світло — медузи, перлини, лід —
проціджене крізь кевларове сито. це світло —
я можу його хапати, як марлю чи холодну павутину
губами, зіницями, щетиною.

настає ніч. вовки ситі, вівці вичесані.
ми займаємо місця у поїзді виживання
згідно з нагрітими місцями. ти засинаєш там, де вижив,
де прокинувся і збираєшся це повторити.
але чарівність темряви: я прийняла душ, а ти? а я
знову пропустив цей момент.
нічого, мій чоловіче, його запах. ти починаєш мене
досліджувати ніздрями, наче здвоєними диригентськими паличками,
рушниця для лову привидів запахів.
Гауді, амфора, черешні. так,
встаєш,  колос харківський із занімілими ногами
оголошення всім у будинку: я вмикаю генератор на півгодини,
сусіди приходять на гул зі смартфонами та павербанками,
як сонні бджоли,
запилюють сніжинки, що занесли в дім.
у бойлері, слава Богу, залишилася тепла вода.
ті, що цілуються
форева!
кохающиеся у мішку,
не щоб зігрітися, а просто так.
зимова українська ніч — мішок з кошенятами
опущений у відро з крижаною водою,
але ми навчилися дихати під смертю.
недарма Харків, Київ, Одеса  тощо — міста-герої.

2026


Рецензии