Поглянь на руки: то прадавня мапа,
Де кожен штрих — це пройдений твій слід.
Там змитий біль і щастя тиха крапля,
В яких пульсує неповторний світ.
Ти бережи ту ніжність материнську,
Яка колись теплом на них лягла.
Вона — твій щит і сила дивовижна,
Яка крізь бурі стільки літ вела.
І не лякайся завтрашньої дніни,
Там зацвітуть твої яскраві мрії.
Там кожен крок — це віра у людину,
І чисте світло вічної надії.
Будь вірна серцю. Не згубися в тиші.
Нехай малюють долю ці рубці.
Ти — цілий всесвіт, що свій шлях малює,
Тримає власну долю у руці.
Розмова з собою цикл вiршiв ще та поетеса
© Copyright: Кударенко Елена, 2026
Свидетельство о публикации №126042903207
Свидетельство о публикации №126042903207
Рецензии
