Квадрат паперу — невагомість,
Аж поки в пальцях не ожив.
Я доторкнулась — і свідомість
Вдихнула в нього сотні див.
Він став вагомим від роздумів,
Налився змістом по краях.
І серед тиші, серед шумів
Зникає в ньому біль і страх.
Ось крила, шия, дзьоб угору —
Завмерла мить у пальцях рук.
Я відпускаю їх у гору,
Без зайвих слів, без зайвих мук.
Нехай летять, де неба простір,
Де вітер гладить папірці.
В них залишився тихий відсвіт,
І тане слід їх у руці.
Чистий вiдсвiт
© Copyright: Кударенко Елена, 2026
Свидетельство о публикации №126042808581
Свидетельство о публикации №126042808581
Рецензии
