Блудний син

Такий як є, гріхом побитий,
Я заблукав у світі цім.
Наївшись залишків з корита,
Я повертаюсь в Отчий дім...

Без Тебе, Боже, я втомився.
Обрав стежину геть не ту.
На дні самому опинився,
Світ не заповнив пустоту.

У розпачі покликав: "Боже,
Мене врятуєш Ти Один,
Із прірви витягнути зможеш,
Додому йду, – я блудний син."

Пішов з оселі так далеко,
Всю спадщину спустив на гріх.
Було спочатку добре й легко,
Аж доки я не збився з ніг...

В кишенях вітер розгулявся,
Порожній шлунок забурчав.
Безхатьком став, розчарувався,
Тоді вже Батька пригадав...

Додому я піду, до хати,
Хоч наймитом, хоч як піду.
Ніхто не голодує в тата,
Там хліба бідному дадуть.

Я біг, я йшов, я повз Додому.
Побачив батька ще здаля.
Мене у одязі брудному,
В обійми ждав як немовля.

Та пригортаючи так ніжно,
Промовив: "Я тебе чекав,
Тримай свій одяг білосніжний,
Для тебе довго зберігав."

Я заслужив лиш покарання,
А Бог змінив моє життя!
Мене прийняв без нарікання,
В сльозах гарячих каяття…