Веснянi рядки iз циклу ще та поетеса

Знаєте це відчуття, коли сідаєш писати від туги, а в процесі народжується справжня весна?


Мої нові рядки починалися із суму — про втрату дому, про невизначеність і блукання в тумані. Але вірші мають дивовижну магію самозцілення. Варто було лише прислухатися до серця, як крізь меланхолію пробилися каштани й віра в те, що справжній дім завжди живе всередині нас.


Ділюся з вами тим, що зігріло мене сьогодні:


Весняні рядки

"Я свій дім відшукаю у глибинах душі."


Я ще та поетеса, що рядок — то печаль.
Невідома адреса, нема дому, на жаль.
Рима вдала злітає, наче птах на карниз,
Але серце благає: "Ти пиши, не барись".


Хай мій голос лунає у вечірній тиші,
Я свій дім відшукаю у глибинах душі.
Крізь холодні тумани я шукаю свій шлях,
Розцвітають каштани в весняних рядках.


Навіть в темну годину світить слово моє,
Повертає надію і наснагу дає.
І розійдуться хмари, зникне біль і туман,
Моє слово загоїть кожен спогад і шрам.