Чорнильна колiя з циклу Ще та поетеса

Чорнила, потяг та блокнот...
Моїх думок нічний політ.
Моя душа — міцний пілот,
Вона ще зробить свій кульбіт!

Римує стрімко, на льоту,
Той холод, що ламає лід,
І вносить іскру золоту
У мій сумний та сірий світ.

Я не боюся гірких змін,
Хоч небо плавиться в вогні.
Позаду — гуркіт довгих стін,
Та віра квітне в глибині.

Вона росте з палких розмов,
Із правди, що гартує дух.
Там, де пульсує в жилах кров,
Триває наш незламний рух.

Чорнильний ряд — це рух вперед,
Де пам'ять залишила слід.
Здійнявся слів стрімкий намет
Над білизною дальніх бід.

Дорога, кава, стук коліс,
У кожнім ритмі — віри крок.
Мій потяг крізь тумани ніс
Надію світлу між зірок.



Епілог:


Блокнот закрию.Стихне стук,
Але дорога не кінчається.
Зі сплетення тривог і рук
Новий світанок прокидається.


Я — поетеса, я — пілот,
Що крізь завії мчить уперто.
Чорнилом вписаний кульбіт
В життя сторінку — щиро та відверто.