Про них розповідаю неохоче,
та знайте,в Білозір'ї вони є
ця розповідь моя про сині очі.
ті,що згубили серденько моє.
З літами її очі потьманіли
у неї є онуки і сім'я,
в відносинах її незрозумілих
тоді не бачив сенсу зовсім я.
Знов згадую ту мить,як закохався
минулися давно обох жалі,
хоч давній спомин в пам'яті зостався
про пристрасть,ту,що сталась у селі.
У неї очі сині,мов волошки
знов виринають з пам'яті мов сон,
магічні й магнетичні,мов в ворожки,
забравши мою душу у полон.
Кохання літні дні подарували
і чар п'янких душі нестерпний тиск,
скорили і мене причарували,
я про її очей чарівних блиск.
Пора забути,тільки я не можу,
її тугу розплетену косу,
коли побачу я особу схожу,
то згадую очей її красу.
Пора забути тільки я не хочу
і знов думками душу лікував,
згадав немов волошки сині очі,
які Сашко Чубенко цілував.
травень 2026
О.Чубенко-Карпусь.
Син оч
© Copyright: Чубенко Саня Карпусь, 2026
Свидетельство о публикации №126042703792
Свидетельство о публикации №126042703792
Рецензии