Епіграф:
«Пам'ять — це лише чорнило, яким ми пишемо своє майбутнє».
Вона не спроможна мовчати — це вищий наказ,
Бо кожна сторінка рятує її кожен раз.
Це більше, ніж рими, це ліки від болю і втоми,
Це вихід із темряви, вихід із вічної коми.
Вона не для себе малює ці знаки вночі,
Хоч пальці тремтять і палають слова-гарячі.
Хто поглядом ніжним торкнеться душі на папері,
Відчинить у серці зачинені міцно двері.
Бо кожне «люблю» і кожне болюче «прощай»
Для втомлених душ відкриває загублений край.
Вона розчиняє свій смуток у кожній краплині,
Щоб світло лишилось на споді в гіркій уловині.
І доки читають її крізь туман і крізь час,
Вона не згасає, вона зігріває всіх нас.
Це та поетеса, що пише майбутнє чорнилом, —
Рятуючи світ своїм вільним і зраненим крилом.
Зцiлення словом ще та поетеса
© Copyright: Кударенко Елена, 2026
Свидетельство о публикации №126042608647
Свидетельство о публикации №126042608647
Рецензии