Навчи мене, Боже

Навчи мене, Боже, розумною бути –
Без масок і гри, без фальшивих промов,
У зривах не злість – напоумлення чути
І йти крізь тумани до світлих думок…

В житті нам постійно чогось та бракує,
А доля частенько ламає хребет.
Навчи не летіти бездумно в майбутнє,
А бачити стежку, що кличе вперед.

Дай мудрість, о Боже, не рити, де пусто,
Не битись об стіни, де правди нема.
Хай серце для рідних не б’ється понуро,
Коли на порозі постане зима.

Навчи дарувати їм час, не хвилини,
Не те, що лишилось від справ і тривог.
Дай сили пройти крізь колючі шипшини,
В душі відчувати надійне крило.

Навчи не шукати для радості привід,
Збагнути, що свято — це просто життя,
“Люблю» говорити, не таячи щирість,
І бути щасливою тут і щодня.

До Світла веди, де згорає все нице,
Де заздрість і розпач зникають дощем.
Хай вірність у серці сріблом заіскриться,
Щоб другом була, не нудним тягарем.

Навчи мене чути підступності голос,
Приймати реальність без крику й плачу.
Завжди розрізняти, де друг, а де ворог…
Навчи мене жити з собою в ладу…