Наказнi псалми

Псалом 1

Коли тобі всього в достатку,
То хочеться іще чогось:
Набридли золоті печатки,
От почитати б хоч когось!
До книгозбірні – ноги бити,
Facebook – суцільна маячня:
Там пишуть, правди ніде діти,
Що філософія – дурня.
Чому ж тоді, коли нажерся
Й напився, ніби віл, води,
Не відляга тобі від серця
Непевне відчуття біди?
Хоч до нестями “пошук” тисни,
Питай, чому болить душа,
Не видно відповіді, звісно,
Ані з Єе`Су, ні з СеША.
Скрізь всі плигають ув екстазі,
Поначіпляли брязкіток:
Ви чули? Вовк на перелазі,
Пропали Півник і Коток!
Це – як з одного боку приклад –
Ну що, скажіть, погане в тім,
Коли в руці такенний “прилад”,
І покемони скачуть в нім?
А поряд донечка плететься,
Матусю хоче запитать:
“Як світ оцей довкола зветься,
І як мені його вітать?”
Поговори із синим, тату,
Хоча й тобі не поміша
Цей віршик в голові тримати,
Повеселіша хай душа!
... Десь на Подолі, між столичча,
В напівпідвалі, в пів вікна,
Побачив я напівобличча
Останнього к_и_я_н_и_н_а.

Псалом 2.

Затенькав “нокій”. Хто воно?
Дивлюсь: напікселено “небо” –
Невже все випили вино,
Чи ще якась підмога треба?
“Альо, - відповідаю, - тут
Земля, і Божий син на дроті,” –
За звичкою батьків – тарут:
В ефірі ми, відтак в пусто`ті.
По-грецьки спершу щось вергнув
Згори таємний співрозмовник,
Та враз на нашу повернув:
“Я, - каже, - Божий однокровник”.
От радість хло`пові мені,
Невже потрапив в абоненти? –
“Вас чую, з Вашої пені,
Давайте Ваші сентименти”.
“Та справа в мене не дрібна”, -
Повідомляє той, від Бога, -
“У вас там нібито війна,
Тож необхідна допомога?”
“Та тут у нас по всій Землі, -
Без остраху відповідаю, -
То вибрані, то королі
Мордяки б’ють, аж гін по гаю.
Ну, челядь, так, туди` – сюди`,
А як прийдеться, й сю`ди – ту`ди, -
Якщо й у Вас не без біди,
То ми – хіба що Божі люди...”
Замислився верховний грек,
А далі запитав спроквола:
“Навіщо ж ви розбили глек,
І де тепер Святий Микола?”
“Та цілий він, - кажу, - граа`ль
Хтось викупив, а хто – не звісно,
Але це точно не москаль,
Навіки жив би він і прісно.
Тому і буча. А Святий
Загружений, подався в Санти...”
... На небі місяць золотий
Моргнув мені: ото таланти!
Пишіть до мене на Facebook,
Щось замовляйте: наодинці,
Це як отцю надіть клобук,
Хіба що не набравсь по вінця.

Псалом 3.

Бог любить Трійцю, хтось сказав, -
Це як у нас: три гілки влади,
І ніби вузлик зав’язав:
Додавши чи добра чи вади.
Наразі втік отой “масон”,
На Марсі десь, а тут не смішно:
Нам годувати цих персон,
Аби жилося їм утішно.
Та влада – це сяке – таке –
Від Бога, кажуть митроносці, -
Ще б не оточення бридке,
То й ми були б орденоносці.
А що? – “Богдана” б я надів
Та в супермаркет, по горілку,
По ходу б буханця піддів
З прилавку, і консерву-кільку.
До кума в гості, він, ага,
Теж із медаллю, з документом:
Як набереться, одяга
Військовий кітель з позументом.
Ну і при чому тут Ісус,
З якого почали розмову?
Ти підкрути, козаче, вус
Та починай співати знову
Оту`ю пісню: що Тарас
Собі мугикав ізнічев’я,
Що буде із народних мас
Одне веселе й вільне плем’я.
Але – як луг отой шумів,
Так і гуляє в ньому вітер:
Хтось точно знову не зумів
Нам виписати певних літер.
Й існує поряд все оце
Химерне, хиже і небоже,
А нам хіба яйце - райце
Щось, як дійдеться, навороже.
Та – будьмо гідні, браві, гей! –
Усе минає, й це минеться –
Наш фізик, Кондратюк – Штангей,
Ось-ось й до Сонця добереться.

07.01.2018р.