Дiм

Дім
холодний і пустий…

В ньому,
де ми жили молоді
у коханні всі роки,
звили сум булі думки…

Як налякана вщерть птиця
по кутах Туга гніздиться…
Їй, тепер з одним крилом,
став цей Дім  пустий - житлом
від того,  що в Домі том
не живеться нам обом...

Між покинутих стінах,
на поранених ногах,
обережно бродить птиця
по скрипучих половицях,
боронячи спокій свій,
не впускаючи в Дім цій...

В домі – ляльки вже старенькі,
без хазяїна, без неньки…

Сріблом висне павутиння...

Ниц тепла в грудях каміна…

Самота в душевну рану
гулко капає із крану…

Тільки, якось, Чудом Дня,
Свіжим Вітром Змін бриня,
під хмільний весняний грім,
ми зайдемо вдвох в цей Дім...

І разом відкриєм двері
в Дім улюблених містерій…
Відчинимо навстіж вікна…
Скло відмиємо до срібла…
Впустим в Дім порожній, сонний,
Світ Блискучий невгомонний …

Щоби Дім згадав іскристо
всіх знайомих по сусідству,
аромати із дитинства…

Бо Туга Кульгава Птиця
сміху радості боїться…

І вже стукає нам в двері
квітень в сонячнім лікері,
запросивши в Дім весну…

Скоро буде не до сну!