Якщо надумав — той іди. Не тримаю!
Світ широкий — шукай берегів.
Я тебе не кляну, не караю,
Не збираю до купи боргів.
Тільки знай: де б не пив ти дорогу,
Яким небом би не мандрував,
Не забути тобі мою мову —
Тільки те, що й сам не забрав.
Я тепер — у твоєму безсонні,
У ранковій гіркій каві теж.
Я — у кожній чужій долоні,
В якій ти теплоту не знайдеш.
Будеш бігти, міняти адреси,
Плутать слід у туманах рудих...
Але Пам’ять — ще та поетеса —
Залюбки прочитає мій стих.
Ти спали всі листи і розмови,
Загубися в дорогах чужих...
Та лишуся я... суттю і словом,
Тим мовчанням, що глибше за всіх.
Ще та поетеса
© Copyright: Кударенко Елена, 2026
Свидетельство о публикации №126042408998
Свидетельство о публикации №126042408998
Рецензии