Моя Одеса Чекати i жити!
На Дерибасівській прокинулись каштани,
Твій погляд — сонце в крапельках роси.
Там, де зима лишила рвані рани,
Весна малює лінію краси.
Гіркава кава, дрони в синім небі,
Донат ранковий — звичка у крові.
Ми вчимось жити в цій святій потребі:
Чекати й вірити, допоки ми живі.
Там морська сіль і вітер на лиманах,
Привозу гомін, сміх його життя…
Я не шукаю правди у романах,
Бо в цьому місті — наше вороття.
Залишим втому Дюку і туманам,
Збігають сходи в море, у блакить.
Наперекір усім вітрам і планам —
Ми тут, ми поруч, ми навчились жить.
Я жду тебе вдома. Я просто кохаю.
Крізь відстань і втому, крізь дим і вогні.
Тебе моя віра в Одесі чекає,
І серце, що б’ється в німій тишині.
©
Моя Одеса Чекати i жити
© Copyright: Кударенко Елена, 2026
Свидетельство о публикации №126042301824
Свидетельство о публикации №126042301824
Рецензии