Точка зв язку

Нас більше вже нічого не в;яже
Ні спільний побут , ні наші думки
Розвіялось в пустелі наше кохання
Загубили книжки свої сторінки
Нам більше не разом - я це приймаю , та все ж до тебе слово несу.
Мене не зупинить огорожа колюча , ні шлях , що веде крізь холод і тьму.
Ти знову будуєш навколо себе паркан , і вириєш рів - зі злими хижаком
І знову серце чуже візьмеш у найзліший полон
Ти думаєш , що я піду на війну , і буду боротись?
Ти помиляєшся люба - я здамся краще іншій в полон
Я більше не хочу туди де знову не чують
Де обирають знов не мене , де з мене сміються і душу руйнують
Де серце згорає й тихенько іде.
Я більше не принесу тобі улюблену каву
Я пропаду із твого прогнилого світу
Зітру всі дороги , що вели до тебе , розвію їх вітром без вороття й спасіння.
Порвані зв;язки мої , і голос мій давно захрип
«Я тебе кохаю сильно» - звучить як слово , що хочеться із пам;яті стерти.
Та шрами лишились - глибокі і тихі
Колись перестану писати про тебе , згорять ці рядки у холодній імлі.
Та поки ти - муза , що ранить безжально , мій біль , що ніколи не згасне в мені
І прийде туман , де не видно вже світла , де тиша поглине всі крики й жалі.
І може , тоді ти відчуєш , як зникла - та частка душі , що жила у мені.