Ти снишся знов — як мавка серед ночі,
Вплітаєш тінь у мій холодний сон.
Я біль ношу, як шрам на власнім серці,
І п’ю її до темряви в мені.
У спогадах, я знов шукаю рану,
Де ти жила, мов світло між дощів.
І сам собі шепочу я невпинно:
«З’явись… приснись… не зникни серед снів».
Я кличу — і туман мені відлунням,
Вертає твій розмитий силует.
Любов моя — не спокій, а безсоння,
Де тихо сльози переповнюють мене.
I знов, прошу у темряви безкраю:
Прийди, хоча б у мареві мені.
Закоханий
© Copyright: Ринат Сойников, 2026
Свидетельство о публикации №126042204576
Свидетельство о публикации №126042204576
Рецензии