Прислухаюсь до себе...
Не чую...
Ні себе, ні своє альтерего.
То соромлю себе, то лінчую,
То хвалю, просто так, без потреби.
Не палю...
Аале дим сигарети
Так бентежить думки і надії.
Виникають якісь силуети,
Випливають давнішні події ;-
Схоже, свято звичайної днини,
Ностальгія за згаяним часом.
Півзітхання, чверть щастя, краплини
Рос натхнення з верхівок Парнасу.
Щось забуте, до болю знайоме,
Що не можу ніяк пригадати.
А сьогодні чи восьме, чи сьоме?
Переплутались числа і дати.
Наче в мареві тихої ночі
Відгороджуюсь синім серпанком.
І замружую втомлені очі,
Щоб заснути хоча б на світанку.
Прислухаюсь до себе, до тиші,
Щоб думки не поранити словом,
Що на серці шкребеться, як миші,
З гірким присмаком полиновим.
21.04.26
Прислухаюсь до себе...
© Copyright: Наталия Рыбальская, 2026
Свидетельство о публикации №126042202538
Свидетельство о публикации №126042202538
Рецензии