Не буває у світі
суцільної ночі чи дня,
Все тече, ніби річка,
міняючи барви і грані.
Радість – сонячний зайчик,
що душу теплом наповня,
Замикаючи Всесвіт
у світлім, палкім милуванні.
Втіха гріє і ніжить,
малює яскраві світи,
Смуток – інша, глибока
і мудра життєва наука.
Сум дарує можливість
за межі буденні піти,
Де формується вихід,
як перша допитлива брунька.
Кожна прикрість – це досвід,
це пам’ятний слід у душі,
Що веде крізь нервові
півсутінки болю і згадок.
Стаємо ми сильніші?
Можливо. А може, і ні.
Може, лиш загадкові,
як книги з відкритим фіналом.
Чи зуміємо вийти
із битви думок і чуттів?
Чи утримаєм розум
в потоці тривог і печалі?
Головне – треба жити,
в душі відчуваючи спів.
Йти крізь болі і втому,
не втративши честі ні краплі.
Ритми буття
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126042201850
Свидетельство о публикации №126042201850
Рецензии