Стережиться облуд

Стережіться облуд

Як ніченька темна
   На землю лягає,
Темрява поволі
   Білий світ ховає.

Не бійтеся люди
   Темної години,
А бійтеся поряд
   Лихої людини.

Бо темряву світло
   Швидко проганяє.
А лиха людина
   Підлу суть ховає.

Вміє прикидатись.
   Мило розмовляє.
Та в овечий шкурі
   Вовчу вдачу має.

Важко розпізнати,
   Хто поруч з тобою.
Хто давно тримає
   Ножа за спиною.

В кому сидить жаба.
   Заздрість душу крає.
Хто на підлу справу
   Слушну мить чекає.

Є такі паскуди,
   Що тоді радіють,
Коли якусь підлість
   Іншим заподіють.

Так вже повелося
   Людям довіряють
Ті, хто чисту душу
   Й добре серце мають.

Тому їм найбільше
   Болю й дістається.
І облуду розпізнати
   Довго не вдається.

А щоб таку погань
   Вчасно оминути
Навчайтеся, люди добрі,
   Свої душі чути.

Вони нутро хиже
   Завжди відчувають.
Погляди недобрі,
   Як книгу читають.

Обачними бути
   Нас життя навчає.
Хто слухає душу
   Менше горя має.