Коли вже в місті був, після від'їзду,
а вітер ніжно лисину тріпав
я вишеньки саджав біля під'їзду,
принаймні дощ весняний накрапав.
Коли саджав - жадав,щоб прижилося,
щоб оживав щороку ніжний цвіт,
як срібне павутиння у волоссі,
яке помітив вже багато літ.
Я вдячність не чекаю у кишеню,
бажанням не палаю до подяк,
хтось може назбирає вишень жменю
й добром мене згадає,просто так.
А може добрим словом й не згадають?,
та впевнений,що все ж добро зробив
під вишнями нехай у дурня грають,
бо для людей дерева посадив.
Коли землі розквітне врода пИшна,
а може вже й не буде дідуся
біля під'їзду,як дозріють вишні
згадає хтось Чубенка - Карпуся.
квітень 2026
О.Чубенко-Карпусь.
Вишненьки б ля п д зду
© Copyright: Чубенко Саня Карпусь, 2026
Свидетельство о публикации №126042005396
Свидетельство о публикации №126042005396
Рецензии