Ознака гарного врожаю

Ми – автори. Ми кращі на землі,
Письменники й поети – кістка біла,
Ми, ніби яблуня завжди неспіла,
Немовби зачаровані хмелі.
Від нас іде початок, певний зміст,
Кохання, світло, щастя і розпука;
Терпимі з нами розпач і розлука:
Біда не йде, але втрачає злість!
Вона пішла б собі, проте віки
Чомусь її до трощі не здолали:
Напевне, вищі зорі ще не впали,
Коли не всі позбирані грудки.
Ще тягне в ніч, де папороть цвіте,
Де на Миколу іній попід ранок:
Коли, перехиливши кави дзбаник,
Ти знову малюватимеш не те.
Хоча – як глянути: нові часи
Надворі, та й згори чудесне кажуть,
Хоч не поетів – інших миром мажуть, -
Не бачити вербової краси.
Ну, що поробиш: вже таке було,
Крученики ми всякі куштували:
Але – спроквола світом простували,
Як захурделилось і загуло.
Порад не залиши`ли нам батьки,
До праці їх гукала вічна слава,
Немов травнева молода отава,
Під косами лягаючи в рядки;
Так, ніби сам по со`бі плівся пліт;
І от ми вже самі на цілім світі,
Усміхнені, пізнаннями зігріті,
Не летимо, та видно наш політ!
Святі свята, ви радість нам одна,
Приходите: і квітами, і снігом,
Бузково - ялинковим оберігом,
Ласкава зимо й ро`сяна весна.

15.12.2016р.